Виробництво біометану в Україні перейшло від пілотного етапу до ранньої комерційної стадії. У 2025 році стартував трубопровідний експорт до Євросоюзу, а обсяг поставок сягнув 11,2 млн куб. м. Виник новий експортно орієнтований сегмент, який може використовувати газотранспортну інфраструктуру України.
У цьому контексті для аграрного підприємства питання щодо випуску біометану поступово зміщується від “чи варто заходити в біометан” до “з чого почати і які активи господарства можуть стати основою для такого проєкту”.
Чому біометан – це ринок з довгим горизонтом
Біометан – це очищений біогаз із вмістом метану 95-100%, який за складом і властивостями ідентичний природному газу. Його можна закачувати в газорозподільну мережу і використовувати як відновлюваний аналог природного газу. Для транспортування на більші відстані біометан можуть зріджувати.
Для аграрних підприємства цінність такого проєкту полягає не лише у виробництві низьковуглецевого газу. Біометановий цикл створює дигестат – органічне добриво, яке можна повертати на поля й частково заміщувати витрати на міндобрива.
Попит на біометан у Євросоюзі має структурний характер. У межах REPowerEU, плану, спрямованого зокрема на заміщення російського газу, Євросоюз поставив ціль виробляти 35 млрд куб. м біометану до 2030 року, тоді як поточний рівень виробництва до середини 2026 року сягнув 8,2 млрд куб. м за рік.
Цей розрив між цільовим показником і фактичним виробництвом формує довгостроковий попит на нових постачальників, зокрема з України. Відповідно, амбітна ціль ЄС відображається в ціновій логіці ринку. У 2026 році біометан у Євросоюзі продається з премією до природного газу. Його вартість оцінюється 900-1100 євро за тис. куб. м залежно від країни та сектору споживання.
Українські виробники не завжди можуть отримати цю премію. Через неузгодженість процедур сертифікації між Україною та ЄС їм пропонують 700-800 євро за тис. куб. м. Для порівняння: природний газ на TTF (Title Transfer Facility, нідерландський газовий хаб) на початку липня 2026 року коштував 470-480 євро за тис. куб. м.
Премія до ціни біометану формується завдяки кільком факторам. Базово біометан дорожчий у виробництві, ніж природний газ, адже його ціна включає збір і підготовку сировини, очищення біогазу та сертифікацію. Додаткову вартість створює його відновлюване походження і нижчий вуглецевий слід, який для євросоюзівських покупців є також інструментом скорочення викидів і виконання кліматичних зобов’язань, зокрема в межах ETS (Emissions Trading System).
Для України цей попит почав конвертуватися в експортні поставки. За 2025 рік українські компанії продали країнам Євросоюзу 11,2 млн куб. м газоподібного біометану. Лідером став МХП з 8,7 млн куб. м (77% експорту), Vitagro експортував 2,5 млн куб. м, “Галс агро” відправив першу партію – понад 75 тис. куб. м.
Почав формуватися маршрут Bio-LNG: МХП експортував 5 тис. тонн зрідженого біометану, “ЮМ ліквід газ” – 900 тонн з доставкою автоцистернами до ЄС.
Чому першими українськими гравцями на ринку біометану стали аграрні компанії?
Прихована перевага агровиробника
Ключове питання у виробництві біометану – доступна сировина. Без неї проєкт не запуститься в потрібному масштабі або не матиме стійкої економіки. Аграрна компанія має природну перевагу над енергетичними гравцями: значна частина потенційної бази для виробництва біометану пов’язана з її основною діяльністю.
Потенційна сировинна база України оцінюється понад 20 млрд куб. м біометану на рік, з яких найбільшу частину формують енергетичні культури (13,6 млрд куб. м), аграрні залишки (5,2 млрд куб. м) та гній худоби (0,9 млрд куб. м).
З чого починати вихід на ринок
Перший крок – оцінка сировинного потенціалу господарства: скільки аграрних залишків і гною утворюється щороку і яку частину цього обсягу можна спрямувати на переробку без шкоди для основного виробництва. Від цієї бази залежатимуть масштаб установки, технологічна конфігурація та фінансова модель проєкту.
Другий крок – вибір технологічного та комерційного маршрутів. Біометанова установка має сенс передусім як проєкт із продажною моделлю, адже капітальні витрати тут значно вищі, ніж в інших енергетичних проєктах. Для середніх та великих підприємств доцільно одразу оцінювати повний цикл виробництва біометану із закачуванням у газову мережу або зрідженням у Bio-LNG.
Ключовий фактор – доступ до газової інфраструктури. Якщо газопровід розташований у радіусі близько 5 км від господарства, мережеве підключення може бути економічно доцільним. Якщо ні – альтернативою може бути Bio-LNG, який транспортується автоцистернами. Проте ця модель потребує розрахунку, оскільки зрідження біометану додає інвестиційні та операційні витрати.
Третій крок – сертифікація з першого дня. Для біометанового проєкту це частина бізнес-моделі: ISCC або REDcert підтверджують походження газу, його вуглецеву інтенсивність і відкривають доступ до преміального євросоюзівського сегмента.
Для нових установок RED III вимагає щонайменше 80% скорочення викидів порівняно з викопним паливом, тому економіка проєкту залежить не лише від обсягу виробництва, а й від типу сировини. Біометан із гною чи пташиного посліду має сильніший CO₂-профіль, оскільки методологія RED враховує кліматичний бонус 45 гCO₂екв/МДж за уникнені метанові викиди від зберігання відходів.
Для енергокультур у розрахунок входять викиди від вирощування, добрив, збору й транспортування. Сертифікація визначає, яку премію може обґрунтувати виробник.
Четвертий крок – фінансова модель з трьома потоками доходу. Біометановий проєкт не варто рахувати лише через продаж газу, його реальна економіка складається з кількох джерел вартості. Основний дохід формує продаж біометану або Bio-LNG; додатковий – використання або продаж дигестату як органічного добрива, що може частково заміщувати витрати на мінеральні добрива.
У довгостроковій перспективі окремим напрямом може стати монетизація BioCO₂, який може бути цікавим для харчової промисловості та виробників напоїв, зокрема компаній, що закуповують CO₂ для виробництва газованих продуктів.
Читайте також
“Зелений” газ з відходів: коли біометан допоможе Україні стати енергонезалежною
Орієнтиром такої економіки може слугувати проєкт Vitagro з будівництва трьох біометанових заводів у західних регіонах, що передбачає 3 млн куб. м біометану на рік за бюджету 35,9 млн дол. Очікувана внутрішня норма дохідності становить у цьому випадку 15,3-16,3%, а дисконтований строк окупності – 8-8,3 року.
Життєздатність біометанового проєкту залежить не лише від ринкової ціни на газ, а й від операційних передумов: доступу до сировини, довгострокових договорів на викуп продукції та ефективного управління витратами на виробництво.
П’ятий крок – вибір партнера або моделі входу. Самостійна реалізація проєкту потребує газової, технологічної та операційної експертиз, яких агрокомпанії зазвичай не мають. Реалістичними можуть бути такі моделі: спільне підприємство з енергокомпанією, де агровиробник забезпечує сировину й землю, а партнер – технологію та операційну експертизу; контрактне виробництво; залучення спеціалізованого підрядника з подальшим самостійним управлінням проєктом.
Що важливо розуміти про ризики
Біометан – це не короткий інвестиційний цикл. Будівництво установки зазвичай займає півтора-два роки, а окупність за поточних цін може становити 7-12 років залежно від масштабу проєкту, доступу до сировини, моделі продажу та монетизації побічних продуктів. Головна стратегічна ідея полягає в тому, що агрокомпанія, яка розвиває напрям біометану, отримує можливість не лише диверсифікувати виручку, а й змінити економіку власних побічних потоків.
Компанія перетворює відходи на актив, знижує залежність від цін на газ і добрива, формує сертифіковану “зелену” складову в продуктовому портфелі, яку часто очікують міжнародні покупці агропродукції в межах власних ESG-зобов’язань.
