Шість полиць, п’ять кілограмів м’яса і бажання зробити продукт краще, ніж те, що є на ринку. Ось з чого починався Jerkon. Ветеран з Полтавщини Іван Цигрик повернувся з фронту з пораненням, без чіткого плану на майбутнє, але з ідеєю.
Дегідратор, рецептура, перші замовлення через Instagram – так крок за кроком домашнє хобі перетворювалося на бізнес. Два гранти і власний цех – і Jerkon уже стоїть на полицях магазинів у Полтаві та Києві.
Як влаштоване це виробництво, скільки коштує зробити пачку джерок і чому ветеранське підприємництво може стати одним із двигунів повоєнної економіки.
Від редакції. Малий бізнес – це важлива частина нової української економіки. Його представники не мають доступу до великих фінансових ресурсів, але прагнуть реалізуватися попри всі труднощі.Реальні Факти поділяє цінності, якими керуються ветерани-підприємці: відповідальність, стійкість, бажання творити зміни. Тому редакція розповідає історії про людей, які перетворили свій бойовий досвід на справу, що допомагає іншим і зміцнює країну. Це історії про тих, хто продовжує служити Україні, тільки вже у бізнесі.Від фронту до власної справиДо великої війни Іван Цигрик працював офіціантом у міському кафе на Полтавщині. З перших днів вторгнення долучився до війська. За його словами, рішення було природним. Його батько – військовослужбовець. З підліткового віку Іван часто бував на полігонах, тому армійська служба не була для нього чужою.”Я не міг сидіти вдома. Країна в небезпеці, я готовий її захищати”, – пояснює він.
Іван Цигрик з батьком
Під час одного з бойових виходів група потрапила в засідку. У цьому бою він отримав тяжкі поранення: два кульові та одне осколкове в праву частину тіла.Вижив завдяки побратиму, який допоміг правильно зупинити кровотечу. Після цього група пройшла близько чотирьох кілометрів до точки евакуації. На Цигрика чекали тривале лікування та реабілітація в кількох містах України. Медична комісія визнала його непридатним до військової служби через тяжке поранення.
Іван Цигрик з побратимами
Іван намагався повернутися до війська, але через інвалідність мав право служити лише за місцем реєстрації. Єдиним варіантом стала служба в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Однак ця робота виявилася психологічно складною і довго працювати в такому середовищі він не зміг.
Тоді з’явилася ідея власної справи. Ще під час служби він купив невеликий дегідратор – прилад, що видаляє вологу із свіжих продуктів. В апарат поміщаються 5 кг м’яса. Тоді джерки – сушене м’ясо – у його рідній Котельві не були поширеним продуктом. Якось він купив їх, але смак і ціна не виправдали очікувань
Читайте також
“Не хочу бути спонсором їхнього свята”: як ветеран побудував бізнес крафтових соусів без супермаркетів
Він вирішив зробити продукт самостійно. Логіка була проста: тонко нарізати м’ясо, добре замаринувати і висушити. Спочатку Цигрик робив продукт для себе, родини та друзів, про комерційні масштаби не йшлося. Однак згодом виникла думка, що цю ідею можна перетворити на бізнес. Він довго вагався, адже не мав підприємницького досвіду і запуск власної справи здавався складним.
Рішучості додала сестра: запропонувала навчитися підприємництва і розвинути ідею як бізнес. З цього й почалася історія ветеранського бренду Jerkon.
Гранти, навчання і запуск бренду
Першим кроком стало навчання. Цигрик подав заявку на участь у програмі “Траєкторія 2” від “Дії.Бізнесу”, спрямованій на підтримку ветеранів, що хочуть почати власну справу. Програма передбачала кілька етапів відбору.
Учасники проходили навчання, після чого мали підготувати та захистити власний бізнес-проєкт. До фіналу вийшла невелика кількість команд. “У нашій програмі було 56 учасників, але грант отримали лише сім”, – розповідає Цигрик.
Його бізнес-ідея отримала грантову підтримку. Сума гранту становила 200 тис. грн, однак після сплати податків на розвиток бізнесу залишилося близько 156 тис. грн.
Кошти стали стартовим капіталом для запуску виробництва. На них купили обладнання та матеріали, що дозволило перейти від домашніх експериментів до більш системного виробництва. Бренд запустили в червні 2025 року.
Читайте також
“Дайте роботу, а не гроші”: ветеран про свій бізнес риштувань та економіку майбутньої відбудови
Спочатку обсяги виробництва були невеликими. Замовлення надходили через соцмережі, а більшість клієнтів були знайомими або людьми, які дізнавалися про продукт через рекомендації. “Це були невеликі партії – кілька десятків замовлень на місяць, але люди поверталися і радили продукт”, – говорить підприємець.
Зростання попиту показало, що початкового обладнання недостатньо. Дегідратор дозволяв завантажувати 5 кг м’яса за цикл, що обмежувало можливості масштабування. Коли замовлень стало більше, підприємець вирішив інвестувати в потужніше обладнання. “Після того, як попит почав зростати, ми купили більший дегідратор, щоб виробництво могло працювати стабільно”, – розповідає Цигрик.
Наступним етапом розвитку став ще один грантовий конкурс – програма “Жити назустріч” від банку ПУМБ, Future Development Agency та KSE Foundation.
Грант від програми “Жити назустріч”, яка впроваджується за фінансування ПУМБ, реалізується в партнерстві з Future Development Agency та KSE Foundation
Конкурс був масштабним: заявки подали 430 команд з усієї України, однак до фіналу дійшли 40. Проєкт Цигрика отримав грант у розмірі 500 тис. грн. “Перший грант допоміг стартувати, а другий дозволив облаштувати цех. Коли виробництво стає системним, а не домашнім, це зовсім інший рівень”, – розповідає бізнесмен.
Після облаштування цеху бренд почав формуватися як повноцінний ветеранський бізнес з власним виробництвом, обладнанням і чіткою бізнес-моделлю.
Як працює виробництво
Ключовим завданням засновника бізнесу стало налагодження стабільної технології: від закупівлі сировини до пакування продукту. Основною сировиною для виробництва є м’ясо. Його постачальником став один з найбільших аграрних виробників країни – компанія МХП. “Для нас важливо, щоб сировина була стабільної якості, тому працюємо з великим постачальником”, – пояснює Цигрик.
Іван Цигрик працює з м’ясом у цеху
Спочатку м’ясо проходить первинну обробку і підготовку до нарізання. Для цього використовується професійний слайсер, який дозволяє швидко і рівномірно нарізати продукт. “Наш слайсер може нарізати до 80 кілограмів м’яса за годину. Це значно прискорює процес підготовки сировини”, – розповідає він.
Після нарізання м’ясо проходить етап маринування, який триває вісім годин. Для цього використовують суміш спецій та маринадів, рецептура яких підбиралася поступово. На цьому етапі закладається основний смаковий профіль джерок.
Читайте також
Екзотика на українському полі: як ветеран заробляє на бататі
Далі – сушіння: м’ясо розкладають на полиці дегідратора, де воно перебуває сім годин. “Ми довго експериментували з рецептами. Хотілося зробити продукт, який буде відрізнятися від того, що є на ринку”, – каже підприємець.
Джерки бренду Jerkon у фірмовому пакуванні
Після сушіння продукт фасують у вакуумні пакети, що дозволяє довше зберігати свіжість. “Плануємо переходити на doypack – стійкий герметичний пакет. Це зручніше для покупців і краще виглядає на полиці”, – пояснює він.
Асортимент продукції підприємства розширюється. Бренд пропонує п’ять смаків джерок: три варіації з курятини, а також з телятини та свинини. Підприємець почав експериментувати з іншими продуктами, зокрема із салом.
Іван Цигрик з готовими джерками різних видів
“Ми вирішили зробити продукт із сала, бо це дуже українська історія. Людям це цікаво”, – говорить Цигрик. Наразі в лінійці є кілька варіантів такої продукції: сало шматочками, тонко нарізане сало, мелене сало з часником та кропом.
Економіка бізнесу
Основою економічної моделі стали контроль собівартості, поступове зростання обсягів виробництва та розширення каналів продажу. За словами підприємця, ключовим фактором у виробництві джерок є вартість сировини.
Середня собівартість однієї упаковки джерок становить близько 120 грн. У цю суму входять витрати на м’ясо, спеції, електроенергію для сушіння, пакування та частину логістичних операцій. Через перебої з електропостачанням довелося придбати генератор. Готовий продукт продається по 200 грн за упаковку.
Читайте також
Протезування на батареях. Як ветеранський бізнес будує ринок резервного живлення
Попит на продукцію зростав поступово. На початку запуску бізнес отримував 20-30 замовлень на місяць. Коли бренд з’явився в соцмережах і на маркетплейсах, обсяг замовлень зріс до 120-130 на місяць. “Люди повертаються. Багато клієнтів замовляють повторно, це для нас дуже важливо”, – зазначає засновник Jerkon.
У лютому він продав близько 100 упаковок джерок і 30-40 кг сала.
Сало від Jerkon у фірмовому пакуванні
Основним каналом продажів на старті став Instagram, через який клієнти могли оформляти замовлення. Згодом додалася платформа Threads. Бренд почав виходити і в офлайн-роздріб. Наразі продукція продається в кількох магазинах.
“Наш продукт представлений у Полтаві та Києві. Це невелика мережа, але ми поступово розширюємо співпрацю”, – розповідає підприємець. У такому форматі частина прибутку залишається магазину, але це розширює аудиторію.
Ветеранський бізнес як нова економіка
Для засновника Jerkon підприємництво стало не лише способом заробітку, а й інструментом повернення до цивільного життя. За словами Івана, справа допомагає знайти нову роль у суспільстві і контролювати своє життя.
Для нього важливо, щоб Jerkon позиціонувався як ветеранський бізнес. На упаковці продукції з’явилася позначка, яка інформує покупців, що бренд створений ветераном. У майбутньому підприємець планує отримати офіційне державне маркування ветеранського бізнесу, яке зараз впроваджується. “Люди мають знати, що підтримують підприємців, які пройшли війну”, – пояснює він.
Читайте також
Видавництво без ілюзій: як робити книжковий бізнес під час війни
Водночас Jerkon підтримує військовослужбовців, для них передбачені знижки на продукцію. “Нам часто пишуть люди, які купують джерки для військових. Ми розуміємо, що таке фронт і що там потрібно”, – говорить засновник бренду.
Сало, нарізане скибочками
На його думку, ветеранське підприємництво стає важливою частиною нової економіки. Після війни тисячі захисників повернуться до цивільного життя і для багатьох з них власна справа може стати способом адаптації.
Підприємець зазначає, що багато можливостей підтримки ветеранів маловідомі. “Грантові програми існують, але про них знають далеко не всі. Багато ветеранів просто не чули про такі можливості. Якщо мій досвід комусь покаже, що після війни можна почати власну справу, значить, усе було недарма”, – каже Цигрик.
Історія бренду тільки починається, але вона вже зараз демонструє, як ветеранська ініціатива може перетворюватися на бізнес з виробництвом, клієнтами та планами розвитку. У країні, що воює, такі історії стають не лише прикладами підприємництва, а й частиною ширшого процесу економічного відновлення.
