Пішов п’ятий рік, як російська економіка мала от-от зазнати колапсу від міжнародних санкцій.
Оптимістичні очікування, які українці мали на початку великої війни, не виправдалися. Фінансова ізоляція, обмеження на експорт нафти та нафтопродуктів, вихід іноземного бізнесу з російського ринку не змогли зупинити агресію. За останні чотири роки РФ навчилася обходити санкції та продовжує заробляти мільярди доларів на продажі своїх енергоресурсів і фінансувати війну проти України. Хоча з року в рік робити це стає дедалі складніше.
У 2025 році Кремль вперше вдався до масштабного підняття податків для бізнесу, аби перекрити нестачу бюджетних коштів, все більшу частину яких “висмоктує” війна. Вже у 2026 році ціну агресії на власних гаманцях відчула більшість пересічних росіян.
Крім санкцій, вагому роль у зростання дефіциту бюджету РФ зіграли низькі ціни на нафту у світі. Проте після початку війни в Ірані та поширення конфлікту на інші країни Перської затоки, нафтовий фактор навпаки приходить на допомогу виснаженій російській економіці.
Полізли у кишені
Хоча Росія завчасно готувалася до війни, накопичуючи міжнародні резерви та “фінансову подушку” Фонду національного добробуту (Фонд национального благосостояния, ФНБ), проте обсяг цих ресурсів не був розрахований на настільки тривалий конфлікт.
Після запровадження обмежень на купівлю російської нафти та падіння світових цін на енергоресурси, ситуація у бюджеті РФ погіршилася ще сильніше. За підсумками 2025 року її нафтогазові доходи впали на 24% у порівнянні з попереднім роком (у грудні падіння досягло 43% порівняно з груднем 2024-го).
Через падіння доходів від продажу енергоносіїв, які були ключовим джерелом фінансування російської влади, дефіцит федерального бюджету почав зростати як на дріжджах та сягав небачених досі трильйонів рублів на рік. Для Москви ця ситуація особливо болюча, адже країна звикла жити в умовах профіциту, коли зібраних доходів було більше, ніж видатків, і частину з них відкладали “на чорний день”.
На початку великої війни цей дефіцит компенсовували завдяки ФНБ. У 2022-2023 роках з нього на ці цілі витратили по 2,9 трлн рублів, а у 2024-му ще 1,3 трлн рублів. Зрештою, у фонді майже не залишилося ліквідних активів, які можна було б продати у великих обсягах без суттєвих втрат. Тож у 2025 році Кремль ухвалив рішення перестати використовувати кошти зі своєї “фінансової подушки”.
Номінально розмір ФНБ торік зростав. Передусім завдяки росту вартості золота на світових ринках. На початку цього року обсяг фонду становив 171,4 млрд дол.
Читайте також
Нова лихоманка: чому ціни на золото б’ють рекорди і як його купити
Проте реальна ситуація гірша: майже 70% ФНБ – це неліквідні активи, зокрема акції російських державних компаній та “Сбєрбанка”. Фактично уряд РФ на них не розраховує, адже розуміє, що якщо вирішить продати їх на ринку, то реальна ціна цих акцій виявиться набагато меншою.
Враховуючи те, що ліквідних активів у ФНБ залишилося лише на близько 50 млрд дол. (передусім, золото та китайські юані, монетизувати які проблематично), російська влада вирішила шукати гроші для фінансування війни у кишенях платників податків. Від початку 2025 року запрацював масштабний пакет податкових змін – найбільший за останню чверть століття. Зокрема, він передбачав:
підвищення ставки податку на прибуток підприємств з 20% до 25%;
запровадження більш прогресивної ставки податку на доходи фізичних осіб – замість 13% і 15% (для доходів понад 5 млн рублів на рік) запровадили 13% (для доходів до 2,4 млн рублів на рік), 15% (від 2,4 до 5 млн рублів), 18% (від 5 до 20 млн рублів), 20% (з 20 до 50 млн рублів) та 22% (понад 50 млн рублів на рік);
запровадили ПДВ для суб’єктів спрощеної системи оподаткування, доходи яких перевищують 60 млн рублів.
Проте схоже, що навіть цього підвищення податків було недостатньо, адже навіть з його урахуванням дефіцит федерального бюджету РФ за підсумками 2025 року досяг рекордних 5,6 трлн рублів.
Його реальний обсяг може бути ще більшим. По-перше, частину видатків кінця 2025-го російський уряд переніс на січень 2026-го. “Минулорічні грудневі видатки Росії були найнижчими з 2019 року. Аби “влізти” у заплановане значення дефіциту частину закупівель вони перенесли на початок вже цього року”, – пояснює керівниця Sanctions Team у KSE Institute Юлія Павицька.
По-друге, ймовірно, частину федеральних видатків 2025 року росіяни профінансували коштом суб’єктів федерації. За даними російського “Коммерсанта”, бюджети регіонів РФ завершили минулий рік з дефіцитом у 1,48 трлн рублів (зростання у 3,6 раза). Не в останню чергу на це вплинуло скорочення відрахування податку на прибуток підприємств – особливо до бюджетів нафтогазових регіонів РФ.
Читайте також
Стагфляція та збідніння населення: як Кремль розплачується за війну
Вже наприкінці 2025 року у російському Мінфіні зрозуміли, що попереднє підвищення податків було не останнім, тож разом з бюджетом на 2026 рік там подали нові податкові зміни, які передбачали:
підвищення ставки податку на додану вартість (ПДВ) з 20% до 22%;
посилення вимог щодо сплати ПДВ “спрощенцями”: ліміт у 60 млн рублів на рік (з якого російські спрощенці мали ставати платниками податку) знизили до 20 млн рублів з поступовим його зменшенням до 10 млн рублів з 2028 року.
Однак підвищення податків – не єдиний спосіб, у який Кремль шукає кошти на фінансування війни проти України.
Російські підприємці масово скаржаться на зростання “неподаткових платежів”. Мова йде про різноманітні збори, які не врегульовані податковим законодавством. Наприклад, плата за рекламу в інтернеті, технологічний збір з електроніки, утилізаційний збір з авто, екологічний збір тощо. Загалом таких платежів нараховується близько 160, а загальний обсяг доходів, які вони принесли федеральному бюджету, становив 2 трлн рублів.
Не стагнація, а стабільність
У російському уряді очікують, що останній масштабний пакет податкових змін принесе додаткові 1,9 трлн рублів, з яких 1,2 трлн рублів – надходження від підвищення ставки ПДВ. Однак такі розрахунки можуть бути дещо оптимістичними.
Російська економіка поступово уповільнюється. Падають темпи споживання товарів та послуг, а також виробництво у всіх галузях, які не пов’язані з військово-промисловим комплексом. Відповідно, реальні надходження цього податку можуть виявитися меншими, зокрема через завищені припущення щодо темпів росту економіки цього року.
З даними KSE Institute, ВВП Росії на початку 2025 року впав на 0,7%, а за підсумками минулого року ріст економіки міг становити лише 0,6% (за даними Росстату – 1%).
“Ріст промислового виробництва був слабким протягом усього року, а у листопаді було зафіксоване падіння на 0,7%. Багато секторів російської економіки наразі скорочуються. Найбільше – автовиробництво (-24% рік до року), а також виробництво цементу (-9,1%), металургія (-3,8%) та вугільна галузь (-1,5%)”, – повідомили KSE Institute у звіті щодо впливу санкцій на економіку РФ у 2025 році.
Читайте також
Завгосп війни: як Чємєзов перетворив Росію на фабрику зброї
Підвищеним залишається і рівень інфляції. За офіційними даними, у січні 2026 року ціни у Росії виросли на 1,6% (у порівнянні з попереднім місяцем) і на 6,3% (у порівнянні із січнем 2025 року). Проте схоже, що цим даним не вірить навіть Центробанк РФ: попри відносно невисокий показник інфляції, облікову ставку там тримають на рівні 15,5%, а на піку її рівень досягав 21%, хоча офіційна інфляція коливалася близько 10%.
Підвищення ставок ПДВ, а також тарифів на комуналку (зокрема газ) аж ніяк не сприяють уповільненню інфляції. Попри це, ЦБ РФ на початку 2026 року вирішив продовжувати зниження ключової ставки, аби хоч якось підтримати економіку.
Чи наблизилася російська економіка до колапсу? Наразі її стан не критичний. Попри падіння нафтогазових доходів та обсягів експорту енергоносіїв, платіжний баланс залишається позитивним, що дозволяє підтримувати стабільність курсу рубля. У 2025 році він навіть зміцнився відносно євро на 6%, а відносно долара – на 11%. Інфляція залишається контрольованою, а від стагнації російську економіку бережуть суттєві вливання з федерального бюджету на фінансування війни.
Хоча розмір дефіциту російського бюджету у 5,6 трлн рублів і виглядає загрозливо, проте у відносних показниках він залишається доволі керованим: лише 2,6% від ВВП. Уряд РФ може фінансувати його не лише за допомогою підвищення податків, але й нарощуючи внутрішній борг.
Торік російський Мінфін випустив облігацій федеральної позики (ОФЗ) на рекордні 7 трлн рублів. Іноземні банки, які все ще не вийшли з російського ринку, не купують ці папери, тож весь тягар фінансування бюджетного дефіциту впав на місцеві установи.
Хоча обсяг випуску ОФЗ торік виріс на 74% у порівнянні з 2024-м, проте в цілому розмір держборгу Росії залишається відносно низьким – 14% від ВВП (для порівняння, в України цей показник вже перевищив 100%).
Одна війна “рятує” іншу
Кінець 2025 року приніс чимало неприємних новин для російської економіки. По-перше, США несподівано запровадили санкції проти двох найбільших нафтових компаній РФ – “Роснефти” та “Лукойла”. По-друге, один з найбільших покупців російської нафти – Індія – під тиском американців вирішила поступово відмовлятися від енергоносіїв з країни-агресора.
На додачу до цього, світові ціни на нафту марки Brent опустилися нижче 60 дол. за барель, а на російську Urals, з урахуванням “санкційної знижки” – до 40-45 дол. Це набагато нижче закладених у російський бюджет 59 дол.
Читайте також
Удар по барелях: наслідки санкцій Трампа проти “Лукойлу” та “Роснефти”
“Якщо у 2022 році вони купалися у нафтодоларах і навіть з урахуванням дисконту (на російську нафту) дуже багато заробили, то зараз такого немає. Хоча навіть цього тиску все ще не достатньо для того, аби вони робили по-справжньому болючі кроки та сідали за стіл переговорів, але ми вже наближалися до цього”, – зазначає Павицька.
У разі збереження низьких цін на нафту та виконання санкцій проти російських нафтових компаній, Кремлю доводилося б ще більше залазити до кишень росіян, ухвалюючи нові податкові зміни, або ж на повну запускати “друкарський верстат”, фінансуючи видатки емісійними рублями та підживлюючи інфляцію. Однак, на жаль, економіка РФ отримала шанс на передишку та відновлення ресурсів.
Після початку війни США проти Ірану ціни на нафту та газ злетіли: на відкритті торгів 9 березня барель Brent коштував 116 дол., а російський Urals – 100 дол. Ба більше, враховуючи дефіцит “чорного золота” на ринку через фактично перекритий Ормуз, США тимчасово дозволили купувати російську нафту Індії. До цього ця країна скоротила імпорт російської нафти на 42%, хоча повністю від неї так і не відмовився.
“Тривалий час Росія мала високі обсяги нафти “на воді”, тобто завантаженими у танкери, але ці танкери ходили у водах без конкретного призначення. Ймовірно, через загострення в Ірані Росія зможе “розпихати” цей надлишок нафти в Індію та Китай”, – припускає Павицька.
Для Росії збільшення ціни на нафту має одразу два наслідки. По-перше, воно призводить до миттєвого збільшення нафтогазових доходів федерального бюджету, а відтак – до здатності РФ виготовляти дрони, ракети, боєприпаси та відправляти на війну нових військових.
По-друге, за ціни нафти у понад 59 дол., Росія не лише збільшує доходи бюджету, але й наповнює ФНБ. Це так звана ціна “отсєченія”: податки, які сплачуються із вартості нафти, яка перевищує цей показник, йдуть на купівлю активів для поповнення “фінансової подушки”.
Іншими словами, нове загострення на Близькому Сході не лише допомагає росіянам фінансувати війну тут і зараз, але й накопичувати ресурси для того, аби мати можливість воювати у майбутньому.
Ба більше, навіть до початку війни в Ірані російський Мінфін планував знизити ціну “отсєченія” з 59 дол. до 50-55 дол. за барель, адже за роки великої війни ФНБ рекордно схуд, що робить РФ вразливою до майбутніх криз. І навіть попри поточне підвищення ціни на нафту у світі, від цих планів там поки що не відмовляйся.
Читайте також
Третя світова почалась. Поки що в економіці країн Близького Сходу
Чи врятувало рішення Трампа атакувати Іран російський бюджет? Все залежить від інтенсивності та тривалості бойових дій. Раніше аналітики прогнозували, що якщо війна затягнеться, то ціни на нафту можуть перевищити 100-108 дол. за барель. Водночас, якщо США вдасться завершити війну швидко та встановити в Ірані лояльний режим, то вартість нафти може навпаки суттєво “просісти”.
“Нам залишається лише схрестити пальці та сподіватися, що ситуація в Ірані не перетвориться на середньо- або довгостроковий конфлікт з усіма відповідними наслідками для нафтового ринку”, – резюмує Павицька.
