Науковці розповіли про різні стратегії пересування птахів – від дальніх міграцій до осілого способу життя.
З України лелеки відлітають у напрямку Африки, але маршрути їхньої міграції та “пункти призначення” залежать від різних факторів. Про це розповів орнітолог Віталій Грищенко.
Фахівець зауважує, що традиційна думка про те, що білі лелеки відлітають з України на дуже велику відстань у 10 тисяч кілометрів, не завжди є правильною.
“Загалом це так, але треба зробити важливе уточнення: на 10 тисяч вони летять не відразу й не завжди. Шлях у них може бути й удвічі коротшим”, – наголошує Грищенко.
Як зазначає він, у білого лелеки насправді цікавий тип міграції. Під час осіннього перельоту, який фактично починається ще влітку, зі Східної Європи вони майже завжди досягають Африки за одним “кидком” – летять швидко і без тривалих зупинок. “Рекордсмени” можуть дістатися Єгипту всього за 12–13 днів.
“І це при тому, що наші бузьки не летять навпростець – із півночі на південь. Шлях міграції їхній дуже вихилястий. Так, лелеки з Польщі й західної частини України летять спершу на південний схід уздовж пасма Карпат до пониззя Дунаю, далі на південь через Румунію й Болгарію до Босфору, Туреччину перетинають “по діагоналі”, біля затоки Іскендерун знову повертають на південь і через Близький Схід досягають Єгипту. Ну а далі – на південь по долині Нілу”, – розповів дослідник.
З його слів, у 2024 році один з польських лелек із передавачем з 27 липня за 12 днів долетів із Седлецького повіту до Єгипту, подолавши 3288 км. Таким чином, птах щодня проходив в середньому 274 км.
Експерт також розповів про результати спостереження за міграцією лелек з трекерами цього року. Так, словацький боцян Макс розпочав переліт 8 серпня, 19 серпня дістався Єгипту, а 24 серпня вже був у Чаді. За 17 днів він пролетів 5800 км, у середньому – 341 км щодня, максимальна дистанція за день – 487 км. Також відомо, що польська лелека Збися з 8 серпня за 17 днів долетіла до Судану, додає Грищенко.
За його даними, перша міграційна мета українських лелек – Сахель, широка смуга напівпустель і саван південніше Сахари. Вона проходить через Судан, Чад, Нігер та інші країни – від Сенегалу на заході до Судану та Еритреї на сході. Тут лелеки затримуються на тривалий час, щоб відпочити і відновити запаси “пального” – жирові резерви, які були “спалені” під час довгої подорожі.
Як зазначає орнітолог, у Сахелі лелеки можуть залишатися щонайменше на місяць, а деякі взагалі зимують тут. Саме тому вони так поспішають залишити Україну – важливо встигнути потрапити в Сахель у оптимальні терміни. Адже в тропіках клімат також сезонний.
“Пригадайте хоча б шкільний курс географії – сухий і вологий сезони. Так ось, наші лелеки прилітають у Судан і Чад якраз наприкінці сезону дощів. Сильні зливи поступово припиняються, але в ґрунті ще достатньо вологи. Рослинність буяє, а відтак є багато різноманітних дрібних тварин, якими й живляться лелеки. Ну а далі – все залежить від обставин. Причому як зовнішніх, так і внутрішніх”, – розповів Грищенко.
Обставини, що впливають на переліт
Зовнішні фактори, пояснює Грищенко, це перш за все наявність достатньої кількості їжі. Якщо її стає недостатньо, птахи перекочовують на південь – в Східну Африку (Кенія, Танзанія тощо). Якщо й там важко, летять ще далі – аж до Південної Африки. Тоді справді йдеться про 10 тисяч кілометрів, а то й більше, з урахуванням тривалих кочівель.
Внутрішні фактори – це характер самих лелек, які, як і люди, бувають різні: хтось схильний до далеких мандрівок, хтось – не дуже. Йдеться про “поведінковий поліморфізм”.
Дані з трекерів показують, що чимало східноєвропейських чорногузів зимують у центральній частині Африки – для чого летіти дуже далеко, коли й тут комфортно. До того ж птахам, які далеко відлетіли, і повертатися довше. Однак частина лелек переміщуються далі на південь, а деякі птахи взагалі мають свої улюблені місця для зимівлі. Наприклад, німецький лелека Боб протягом 10 років прилітав зимувати на одну й ту ж ферму в Зімбабве (тоді це була Південна Родезія). Завдяки кільцю його впізнавали і зустрічали так само радісно, як лелек біля гнізд.
Крім того, багато чого залежить від погодних умов. Тривала посуха в зоні Сахелю в минулому змушувала лелек мігрувати далі на південь. Наразі ситуація зовсім інша.
“У лютому лелеки з різних кінців Африки починають рухатися на північ і поступово вливаються у потужний міграційний потік, який іде у зворотному напрямку: по долині Нілу, через Близький Схід, Туреччину, Босфор, Балкани. А далі він розтікається потічками і струмочками по всій Східній і Центральній Європі”, – додав Грищенко.
Зараз міграція лелек підходить до завершення, зазначає спеціаліст. Прольотні зграї трапляються все рідше, хоча їх ще можна зустріти до жовтня.
Сотні лелек зібралися в селі на Київщині
