Щоб на російських заправках були не тільки черги та бійки, а й пальне, його тепер везуть через Індійський океан і Суецький канал. З Індії до Росії відправили щонайменше 67 тис. тонн бензину. До такого кроку одну з найбільших нафтовидобувних країн світу підштовхнули удари по її нафтопереробних заводах.
На початку липня російські заводи забезпечували лише близько 65% сезонного попиту на бензин. Хвиля українських атак на російські паливні об’єкти знизила обсяги нафтопереробки в РФ до найнижчого рівня за понад 21 рік. В окремих регіонах водії стояли в чергах, заправки обмежували продаж, а в окупованому Криму приватним автомобілістам у певні дні пальне не продавали взагалі.
Російська влада розраховує, що імпорт, використання запасів і завершення ремонту НПЗ стабілізують ринок. Хто продав Росії індійський бензин, скільки Москва заплатить за нього і яку частину дефіциту можуть покрити танкери?
Російський завод з індійською пропискою
Бензин для Росії виготовив НПЗ Nayara Energy у Вадінарі на заході Індії. Завод майже наполовину належить Роснєфті, яка контролює 49,13% акцій компанії, перебуває під санкціями ЄС і працює на російській нафті. Ще стільки ж акцій належать консорціуму, який очолює російська інвестгрупа UCP. Юридично завод індійський, але Роснєфть і консорціум володіють понад 98% його оператора.
У липні 2025 року ЄС запровадив проти Nayara санкції, через що постачальники неросійської нафти відмовилися від співпраці з ним. Завод повністю перейшов на сировину з РФ. Санкції також ускладнили розрахунки та перевезення, тому компанія купує нафту і продає виготовлене пальне через трейдерів.
Читайте також
Нафтова імперія Путіна у вогні. Чи може Україна залишити Росію без пального
Саме так бензин потрапляє до Росії. Хоча влада Індії запевняє, що компанії країни не постачають пальне до РФ, вона визнала, що Москва може придбати індійський бензин у трейдерів. Отже, до Росії повертається пальне, вироблене з її нафти на заводі з переважно російською власністю, долаючи при цьому 14 тис. км морем. За переробку і довгу дорогу доводиться платити за світовими цінами.
“Частина прибутку Nayara Energy може згодом повернутися до Роснєфті у вигляді дивідендів. Однак наразі йдеться лише про поодинокі поставки, а не про стабільний експорт у великих обсягах, який міг би суттєво вплинути на фінансові результати Nayara. Основну маржу в таких операціях традиційно отримують не виробники, а трейдери та компанії, що обслуговують судна”, – пояснила Реальні Факти керівниця санкційного напрямку KSE Institute Юлія Павицька.
Маршрут із вимкненими маячками
Перша поставка відбувалася танкером Agni під прапором Камеруну, який завантажився у Вадінарі 20 червня. У документах пунктом призначення була Фуджейра в ОАЕ (портове місто країни на заході від Ормузу), але судно проминуло цей порт, пройшло через Суецький канал і рушило на північ.
Подальший маршрут оприлюднило ГУР. За даними розвідки, Agni вивіз з терміналу Nayara майже 67,5 тис. тонн нафтопродуктів. Біля єгипетського міста Порт-Саїд Agni зустрівся з танкером Garnet. Під час перевантаження пального судна вимкнули системи ідентифікації. Так часто роблять танкери “тіньових” флотів РФ та Ірану, щоб ускладнити розпізнавання і приховати перевалку вантажу.
Потім Garnet передав повідомлення, що нібито йде порожнім, і до середини липня пройшов Гібралтарську протоку. ГУР вважає, що вантаж можуть доставити до порту Вітіно в Білому морі або до одного з балтійських портів Росії.
Сайт ГУР відносить обидва танкери до “тіньового” флоту РФ. Перше судно пов’язують з індійською Gatik Ship Management, яка перевозила нафту в інтересах Роснєфті. Друге – з фірмами, афілійованими з державним Совкомфлотом.
“Факт продажу Індією бензину Росії не є порушенням санкцій. Між цими країнами немає заборони на торгівлю нафтопродуктами, а ЄС чи США не можуть юридично заборонити торгівлю між третіми державами. Тому говорити про порушення санкцій лише через факт такого експорту некоректно”, – пояснила Павицька.
Вона додала, що робота цих суден попри запроваджені санкції свідчить не стільки про недостатність обмежень, скільки про проблеми з їх правозастосуванням. Тому тиск варто посилювати не лише на судна, а й на судновласників, менеджерів, операторів, страховиків та інших осіб, залучених до їх експлуатації.
Хто заплатить за довгу дорогу
Ціна цієї партії нафтопродуктів не розкривається, але вона вища за російські ціни. В РФ бензин дешевший, ніж на світовому ринку. Коли його купують в Індії, до ринкової ціни додається вартість логістики, перевалки та страхування.
Середня оптова ціна російського АІ-92 в червні становила 66,5 тис. руб. за тонну, а його вартість для зовнішнього ринку разом з витратами на експорт – 98,9 тис. руб.
Якщо імпортна тонна після доставки коштуватиме 90 тис. руб., а поточна оптова ціна – 70 тис. руб., без компенсації постачальник втрачатиме 20 тис. руб. на тонні. За таких умов він або відмовиться від імпорту, або погодиться на поставку лише за умови зростання своїх доходів щонайменше до рівня своїх витрат.
Читайте також
“До Заходу звертається Путін”. Хто такий олігарх Мельниченко, який “захищає” суверенітет РФ
“З фінансової точки зору імпорт нафтопродуктів з Індії, вироблених з російської нафти, майже не має економічного сенсу. Кінцева вартість такого пального буде значно вищою через тривалу й дорогу логістику і маржу всіх учасників цього ланцюга поставок. Це не ефективне економічне рішення, а дорогий вимушений захід, покликаний запобігти ще більшим втратам”, – каже Павицька.
Російська влада вирішила оплатити різницю в ціні коштом бюджету. Для цього вона поширила на імпортерів паливний демпфер. Раніше за цим механізмом держава доплачувала російським НПЗ, щоб їм було вигідніше продавати бензин у країні, а не за кордон. Тепер бюджет зможе підтримувати й імпортерів.
Для бензину з Індії щомісяця визначатимуть розрахункову ціну як вартість індійського котирування АІ-92 плюс витрати на морське перевезення, перевалку в російському порту та акциз. Цю суму порівняють з оптовою ціною в Росії. Якщо імпорт виявиться дорожчим, компанія отримає компенсацію з бюджету.
“Російський ринок не готовий до ринкових цін. Владі доведеться витрачати великі суми на дотації та спустошувати бюджет або відпускати ціни, що стане ударом по репутації влади”, – каже директор консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн.
За розрахунками Реальні Факти, при ціні імпортної тонни 80-90 тис. руб. перша поставка пального з Індії коштуватиме Росії 5,4-6,1 млрд руб. без урахування зберігання, доставки до регіонів і маржі продавців. Бюджет може компенсувати імпортерам 43,5-53,5 тис. руб. за тонну або 2,9-3,6 млрд руб. за першу партію.
Чи покриє імпорт дефіцит
На початку липня Росія споживала 115-120 тис. тонн бензину на добу, а власне виробництво покривало близько 65% цієї потреби. Щодня країні бракує 40-45 тис. тонн або 1,2-1,35 млн тонн пального на місяць. 67,5 тис. тонн бензину з Індії покривають лише півтора дня нинішнього дефіциту.
Водночас Росія намагається збільшити постачання з Індії. Компанії “Роснєфть”, “Газпром нєфть” та “Лукойл” звернулися до індійських нафтопереробників за додатковим бензином, однак представники трьох державних індійських компаній відмовили, мовляв, не мають вільних обсягів ресурсу.
Загалом Росія планує імпортувати з різних країн до 400 тис. тонн бензину на місяць. Навіть якщо цей план буде виконано, імпорт компенсує лише третину нестачі. На ринку все одно бракуватиме до 950 тис. тонн бензину на місяць.
“Привезти такий обсяг буде проблематично, а навіть якщо це вдасться, пальне буде складно логістично розподілити по країні”, – переконаний Куюн.
Читайте також
Ормуз спотикання: Іран та США відновили війну за контроль над протокою
Частину запланованих поставок має забезпечити Білорусь. У червні білоруські заводи відправляли до РФ до 6 тис. тонн бензину на добу. Це еквівалентно 180 тис. тонн бензину на місяць, тобто майже половині запланованого імпорту. Ще 50 тис. тонн бензину Москва намагалася придбати в Казахстані.
Решту дефіциту влада РФ планує покрити завдяки запасам і поверненню НПЗ з ремонту. Росія також заборонила експорт бензину, дизпального та авіагасу, а виробникам дозволила продавати пальне нижчого екологічного стандарту. Уряд обговорює тимчасове повернення бензину Євро-2, забороненого з 2013 року.
“Уже третій рік поспіль доступний Росії обсяг нафтопереробки є результатом гонки між українськими дронами та російськими ремонтниками”, – каже старший науковий співробітник Берлінського центру Карнегі Сергій Вакуленко. За його словами, коли частота атак не знижується, а масштаб пошкоджень зростає, рівновага зміщується на користь Києва, що зараз і відбувається.
Якщо не буде нових ударів, ситуація для РФ може поліпшитися наприкінці липня. Експерти вважають, що відновлення роботи частини НПЗ й імпорт пального стабілізують ситуацію. Якщо ж українські удари триватимуть і будуть ефективними, то запас часу, виграний завдяки пальному з Індії, швидко зникне.
